Зміст сторінки
Коли застосовується
Суд розглядає справи про встановлення факту «смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті» (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України). Стаття 317 ЦПК встановлює особливий, спрощений порядок для випадків, коли смерть сталася на території, де введено воєнний стан, або на тимчасово окупованій території.
Головна умова — смерть має бути доведена, а не припущена. Саме за цим критерієм Верховний Суд відмежовує встановлення факту смерті від оголошення особи померлою:
Позиція Верховного Суду
«…встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної [реєстрації актів цивільного стану] факту смерті».
Постанова КЦС ВС від 28.02.2024 у справі № 506/358/22. Аналогічно — постанови від 13.03.2024 у справі № 204/7924/23 та від 29.10.2025 у справі № 334/9435/24.
Типові ситуації, коли шлях підходить
- побратими бачили загибель і тіло, але евакуювати його з поля бою було неможливо; частина склала акт про настання смерті або відобразила загибель у результатах службового розслідування;
- є відео- чи фотофіксація загибелі або тіла, дані з бойових документів підрозділу;
- військовослужбовець точно перебував в об’єкті, по якому завдано удару (казарма, укриття, автомобіль), а тіло не ідентифіковане — суд встановив факт смерті, наприклад, у справі про удар по навчальному центру «Десна» (постанова КЦС ВС від 25.04.2024 у справі № 278/970/23);
- останки ідентифіковано за ДНК, але реєстрацію смерті провести не вдається — Верховний Суд прямо вказав, що в такому разі належний шлях саме встановлення факту смерті, а не оголошення померлим (постанова від 02.04.2025 у справі № 465/3147/22);
- смерть сталася на тимчасово окупованій території і підтверджується медичними чи іншими документами, показаннями свідків.
Коли шлях не підходить
Якщо відомо лише, що військовослужбовець зник під час бою, зв’язок втрачено, а службове розслідування «не змогло підтвердити або спростувати загибель», суд у встановленні факту смерті відмовить. У такій ситуації правильний шлях — оголошення особи померлою за ст. 46 ЦК України.
Позиція Верховного Суду
«За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв’язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України)».
Постанова КЦС ВС від 13.03.2024 у справі № 204/7924/23.
«Сіра зона». Найскладніші справи — коли побратими бачили смертельне поранення, але тіло залишилося на позиції. Практика допускала обидва шляхи, проте після постанови Верховного Суду від 29.10.2025 у справі № 334/9435/24 (зникнення в бою, розслідування не підтвердило загибель) безпечнішим за відсутності тіла та ідентифікації є оголошення померлою. Заяву за ст. 317 ЦПК варто подавати там, де є прямі докази смерті: кілька очевидців саме загибелі, відео, ДНК, медичні документи, акт частини з описом обставин смерті.
Текст статті 317 ЦПК України
Стаття 317. Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України
1. Заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім’ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім’ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов’язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
2. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
3. У рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
4. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
5. Копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
Цивільний процесуальний кодекс України, ст. 317 у редакції Закону № 2345-IX від 01.07.2022. Джерело: zakon.rada.gov.ua. Текст звірено у вересні 2026 року.
Хто може звернутися і до якого суду
- Заявники — члени сім’ї померлого, їхні представники або інші заінтересовані особи, якщо факт смерті впливає на їхні права. Родинний зв’язок треба підтвердити документами: недоведеність права на звернення — самостійна підстава для відмови. Військова частина може бути заявником лише тоді, коли доведе власний юридичний інтерес (постанова КЦС ВС від 06.12.2023 у справі № 295/4812/23).
- Суд — будь-який місцевий загальний суд України незалежно від місця проживання заявника. Суд не має права передавати таку заяву «за підсудністю» до іншого суду.
- Склад суду — суддя одноособово (на відміну від справ про оголошення померлою, де беруть участь двоє присяжних).
- Строк розгляду — невідкладно. На практиці — від кількох днів до кількох тижнів, якщо докази повні; довше, коли суд робить запити або заперечує Міноборони.
- Заінтересовані особи, яких варто зазначити в заяві: орган ДРАЦС, військова частина (або Міноборони), ТЦК та СП. Верховний Суд наголошує, що Міноборони чи частину слід залучати, бо рішення впливає на облік і виплати (постанова від 10.07.2024 у справі № 686/11198/22; висновок сформульовано у справі про оголошення померлим, для ст. 317 ЦПК він застосовний за аналогією).
Судовий збір: не сплачується
Закон України «Про судовий збір», п. 21 ч. 1 ст. 5
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: «…заявники — у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення…».
Джерело: zakon.rada.gov.ua. У заяві варто прямо послатися на цю норму.
Що зазначити в заяві
Зміст заяви визначає ст. 318 ЦПК України. У ній мають бути:
- який факт просите встановити та з якою метою — наприклад: факт смерті (ім’я, дата, місце) для державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть, призначення одноразової грошової допомоги, пенсії у зв’язку з втратою годувальника, оформлення спадщини;
- причини неможливості одержати документи — тіло не евакуйоване з поля бою / не ідентифіковане / смерть сталася на окупованій території, лікарське свідоцтво про смерть не видавалося, орган ДРАЦС реєстрацію провести не може;
- докази, що підтверджують факт, — із переліком додатків і свідків.
Окремі поради з практики:
- Дата і місце смерті. Просіть встановити факт смерті у конкретний день і в конкретному місці — саме так формулюється резолютивна частина. Обставини загибелі детально описуйте в мотивувальній частині заяви, але не вимагайте «встановити обставини» — це не предмет доказування в такій справі.
- Зв’язок із захистом Батьківщини. Якщо документи частини не підтверджують, що смерть настала під час виконання обов’язків військової служби, можна додатково просити встановити факт загибелі внаслідок збройної агресії — Об’єднана палата КЦС ВС визнала, що такий факт встановлюється в судовому порядку (постанова від 05.12.2022 у справі № 490/6057/19-ц). Від цього залежать одноразова грошова допомога і статус членів сім’ї.
- Відмова ДРАЦС. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 вимагала додавати документ про відмову органу РАЦС у реєстрації смерті; для справ за ст. 317 ЦПК Верховний Суд визнав це необов’язковим (постанова від 16.10.2023 у справі № 607/5528/23). Проте письмова відмова ДРАЦС посилює заяву і знімає зайві запитання суду — я раджу її отримати.
Зразок такої заяви з поясненнями до заповнення — на сторінці «Зразки документів».
Докази
Верховний Суд у кожній такій справі відтворює орієнтовний перелік: письмові докази; речові докази, у тому числі відео- та звукозаписи; висновки експертів; показання свідків; довідки ТЦК або командира військової частини; заяви до правоохоронних органів про зникнення. Перелік не є вичерпним. Практично найвагоміші:
- витяг з наказу командира про обставини загибелі (зникнення) та результати службового розслідування; акт про настання смерті, якщо його складено
- письмові пояснення побратимів-очевидців з описом того, що саме вони бачили, і готовність свідчити в суді (зокрема в режимі відеоконференції з приміщення іншого суду)
- витяг із журналу бойових дій, рапорти, схеми, фото- та відеоматеріали
- витяг з ЄРДР і витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин
- висновок ДНК-експертизи або комплексний звіт про ідентифікацію, якщо останки знайдено
- медичні документи, документи установ на окупованій території (суд оцінює їх як докази, хоч вони й не мають офіційного статусу)
- відповідь органу ДРАЦС про неможливість реєстрації смерті
- документи про родинний зв’язок заявника з померлим
Суд в окремому провадженні може витребувати докази з власної ініціативи (ч. 2 ст. 294 ЦПК України). Якщо частина не відповідає родині, у заяві варто одразу просити суд витребувати матеріали службового розслідування та викликати свідків.
Рішення суду і що після нього
- Рішення підлягає негайному виконаннюдень ухвалення Копія видається учасникам справи негайно або невідкладно надсилається судом до органу ДРАЦС.
- Державна реєстрація смертіодразу після рішення ДРАЦС складає актовий запис і видає свідоцтво про смерть. Датою смерті вважається дата, встановлена судом.
- Апеляція не зупиняє виконання30 днів на апеляційну скаргу Міноборони або частина можуть оскаржити рішення, але свідоцтво про смерть залишається чинним, доки рішення не скасовано.
- Виплати та гарантіїз дати актового запису Одноразова грошова допомога (протягом трьох років), пенсія у зв’язку з втратою годувальника, статус члена сім’ї загиблого, спадщина. Докладно — у розділі «Виплати та гарантії сім’ї».
Ключова судова практика
| Справа | Суть |
|---|---|
| КЦС ВС, 28.02.2024, № 506/358/22 | Зникнення після ракетного удару по катеру: акт частини і сповіщення без очевидців смерті — лише припущення. У встановленні факту смерті відмовлено, роз’яснено право на оголошення померлим. |
| КЦС ВС, 25.04.2024, № 278/970/23 | Удар по казармі навчального центру, тіло не ідентифіковане: заява про встановлення факту смерті визнана належним способом захисту; довід Міноборони про «передчасність» за ст. 46 ЦК відхилено. |
| КЦС ВС, 02.04.2025, № 465/3147/22 | Останки ідентифіковано за ДНК: за наявності незаперечних доказів смерті правильний шлях — встановлення факту смерті, а не оголошення померлим. |
| КЦС ВС, 29.10.2025, № 334/9435/24 | Зник у бою, службове розслідування не підтвердило загибель: докази підтверджують лише зникнення; факт смерті не встановлено, вказано на шлях за ст. 46 ЦК. |
| ОП КЦС ВС, 05.12.2022, № 490/6057/19-ц | Факт загибелі військовослужбовця внаслідок збройної агресії РФ встановлюється в судовому порядку як факт, що має юридичне значення. |
Більше рішень з посиланнями на реєстр — у розділі «Судова практика».
Джерела
- Цивільний процесуальний кодекс України — ст. 294, 315, 317, 318, 319
- Закон України «Про судовий збір» — п. 21 ч. 1 ст. 5
- Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 — п. 13
- Огляд судової практики КЦС ВС у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, під час дії воєнного стану (2025)
- Постанови Верховного Суду: № 506/358/22, № 204/7924/23, № 278/970/23, № 465/3147/22, № 334/9435/24, № 490/6057/19-ц, № 686/11198/22